Створюємо цифрові рішення, які працюють на бізнес
Перед покупкою домену, при переїзді на новий хостинг або коли сайт раптом «не відкривається» — усі відповіді лежать у кількох технічних перевірках. Вони займають десять хвилин і не потребують ані доступів до сервера, ані платних сервісів.
Нижче — послідовність, за якою ми самі діагностуємо чужий сайт, коли клієнт приходить із проблемою. Кожен крок можна пройти безкоштовними інструментами, посилання на які є в тексті.
Найперше, що варто знати про домен — коли його зареєстрували. Це пояснює більше, ніж здається: якщо домену три місяці, відсутність позицій у Google — не поломка, а нормальний етап. Google потрібно 3–6 місяців, щоб почати довіряти новому імені.
Відкрийте перевірку WHOIS і подивіться на три поля: дату створення, дату завершення й реєстратора. Дата завершення важлива окремо — прострочений домен відключається без попередження, і сайт зникає для всіх одномоментно.
Якщо купуєте домен з рук, WHOIS покаже ще й історію: домен віком десять років коштує дорожче не просто так, але переконайтеся, що на ньому не було санкцій. Перевірити це можна, вбивши домен у пошук Google із оператором site: — якщо в індексі раптом сотні чужих сторінок сумнівної тематики, від покупки краще утриматись.
DNS — це система, яка перетворює ім'я домену на адресу сервера. Коли сайт не відкривається, а хостинг клянеться, що все працює, причина зазвичай саме тут.
У перевірці DNS-записів дивіться на такі типи:
| Запис | За що відповідає | На що дивитись |
| A | IPv4-адреса сервера | чи збігається з IP вашого хостингу |
| NS | сервери імен зони | чи це сервери вашого хостера |
| MX | поштові сервери | чи не лишились старі після переїзду |
| TXT | SPF, DMARC, підтвердження прав | чи не дублюються записи SPF |
| CNAME | псевдонім на інший домен | чи немає ланцюжка з кількох CNAME |
Класична ситуація при переїзді: A-запис уже показує на новий сервер, а MX лишились від старого хостингу — сайт відкривається, а пошта продовжує падати в стару скриньку, про яку всі забули.
Окремо зверніть увагу на TTL біля кожного запису. Це кількість секунд, які провайдери кешують відповідь. Перед запланованим переїздом TTL знижують до 300, роблять переїзд, а потім повертають звичайне значення — так зміни розходяться за хвилини, а не за добу.
Перевірка хостингу показує, кому належать сервери й у якій країні вони фізично стоять. Це знадобиться у трьох випадках.
Перший — коли перевіряєте підрядника. Якщо вам продали «виділений сервер», а насправді сайт стоїть на дешевому шаред-хостингу разом із сотнею інших, це видно одразу.
Другий — коли аналізуєте конкурента. Швидкий сайт часто швидкий не завдяки магії, а тому, що стоїть на нормальному залізі поруч із аудиторією.
Третій — географія. Якщо ваші клієнти в Україні, а сервер у Сінгапурі, кожен запит їде через пів світу. Для українського бізнесу оптимально Україна або Європа: різниця в затримці між Києвом і Франкфуртом невелика, а між Києвом і Азією — критична.
Слово «повільно» нічого не означає, доки не побачите цифри. Перевірка часу відповіді розкладає завантаження на етапи, і кожен вказує на свою причину:
Якщо TTFB великий, а решта фаз у нормі — справа не в мережі, а в тому, що сервер довго готує сторінку. Це або слабкий тариф, або важкі запити до бази, або відсутність кешування. Глибше подивитись можна аудитом швидкості: він додатково перевірить стиснення, кеш і формати зображень.
Після переїзду або зміни структури URL сайт часто починає перекидати відвідувача по колу: з http на https, з www на без-www, зі старої адреси на нову, а потім ще й на слеш у кінці. Кожен перехід — це додаткова затримка, а для пошуковика ще й розмивання ваги посилань.
Перевірка редиректів показує весь ланцюг із кодами. Правило просте: з будь-якої адреси має бути не більше одного переходу до кінцевої сторінки. Якщо бачите три-чотири — правила треба переписати. Зробити це коректно допоможе генератор 301-редиректів: він одразу перевіряє, чи не створюють ваші правила нескінченного циклу.
Цей же інструмент розкриває короткі посилання. Якщо вам прислали bit.ly і ви не впевнені, куди він веде — вставте його сюди й побачите кінцевий домен, не переходячи за посиланням і не залишаючи там свій IP.
Це вже адміністрування, але власнику сайту теж корисно знати. Перевірка портів показує, що видно ззовні.
Найнебезпечніше, що можна знайти — відкриті порти баз даних: 3306 у MySQL, 5432 у PostgreSQL, 6379 у Redis, 27017 у MongoDB. Вони не мають дивитися в інтернет узагалі: доступ до бази робиться з самого сервера або через SSH-тунель. Redis і MongoDB історично запускалися без пароля, тож відкритий порт означає, що базу може прочитати будь-хто.
Зверніть увагу на різницю між станами. «Закритий» означає, що сервер відповів відмовою — порт доступний, але на ньому ніхто не слухає. «Фільтрується» означає тишу: пакет зник, і так поводиться фаєрвол. Якщо ви щойно налаштували сервіс і бачите «фільтрується» — дивіться правила фаєрвола, а не саму програму.
Найбанальніша й найдорожча аварія: сертифікат завершився, і браузери почали показувати відвідувачам червону сторінку попередження. Сайт технічно живий, але заходити на нього ніхто не буде.
Перевірка SSL показує емітента й кількість днів до завершення. Поставте собі нагадування за два тижні до дати — навіть якщо стоїть автоматичне оновлення Let's Encrypt, воно іноді ламається після зміни конфігурації сервера.
Ці сім кроків знаходять переважну більшість технічних проблем, з якими до нас приходять клієнти. Повний набір перевірок зібраний у нашому каталозі з 43 інструментів.
Якщо після перевірки щось виглядає підозріло, а розібратися самостійно складно — напишіть нам, подивимось разом.
Давайте разом створимо щось дивовижне Залиште номер — передзвонимо протягом 15 хвилин у робочий час.
Зателефонуємо найближчим часом.